Святилище Кам'яна Могила як природний храм осмислення людино-родом межі двох просторів - Буття і Небуття. Дослідження А. Г. Кифішина

 

За космологією кожне земне поняття має відповідність трансцендентному невидимому аналогові на небесах, свого роду "ідею" у платонівському розумінні.
Першим таким феноменом для ландшафту України виступає святилище Кам'яна Могила, яка, за визначенням російського вченого А. Кифішина, "вже в пізньому па-леоліті могла осмислюватися як священний комплекс, свого роду храм з надзви-чайно складною структурою, що відповідав уявленням давніх людей про таїну народження богів, героїв, а з часом і смертних царів - обранців громади людей уже у реальному світі" (Кифішин 2001:505). Дослідник докладно описує сакральну топографію цього природного храму, яка передбачала коло сакрального шляху божес-тва-тотема, а через нього відбивалось осмислення межі двох просторів - Буття - Небуття, поцейбічного--потойбічного або явного-неявного порядків Всесвіту. Кифішин зауважує, що Кам'яна Могила - "єдиний, вже давно визначений образ світо-вої гори, то апріорі він може бути наділений єдністю функцій й окремі її елементи" (Кифішин 2001:399). В цій точці через здійснення ієроритуалу відбувалось освоєння межі Буття й Небуття, яке з часом в пізніх традиціях набуде значення культури.
Так, віднайдені співвідношення глибини трьох найбільших святилищ Кам'яної Могили: Північне-Східне має глибину 12 м, Північне - 24, Західне святилище Гро-та Бика - 36, що відповідне пропорційному співвідношенню 1:2:3. Феноменальним виявляється факт надання глибинного сенсу магії чисел, що була для первісних лю-дей так само слідуванням небесному взірцю. Пропорційні співвідношення розмірів святилищ, виходячи з їхньої глибини, зростали в прогресії 0: 12: 24: 36: 48: 60.
Графічне прочитання плану названих святилищ Кам'яної Могили дає знак, про-читаний ученим як "Інанна". Образ богині - тотема Інанни - Козерога, вочевидь, пронизував собою весь комплекс Кам'яної Могили. Зміст написів усередині даних святилищ міг бути пов'язаним із культом місяця, - зауважує дослідник.
Цей комплекс п'яти святилищ був доволі раннім - очевидно, найраннішим на Кам'яній Могилі. Він повинен був існувати ще до Чатал-Гююка, тобто до середини VII тис. до н. е. Такий висновок зроблено на підставі наявності найдавнішого напи-су в Гроті Бика та виявлення давнього архіву кам'яних табличок, їхнє знаходження виявляється не випадковим явищем, а свідчить про ритуальну виняткову наси-ченість того пагорба, де розміщені Гроти Чуринг, Грот Чаклуна. Ці святилища да-туються XII-X тис. до н. е. А. Кифішин відзначає можливість використання ком-плексу п'яти святилищ під одним поняттям - "знаком таємничого Суду Води",
котрі об'єднувалися ритуалом, який реально відбувався. Ритуал цей був одним із свят того часу, зв'язаним, очевидно, як із місячним, так і сонячним календарем (так і зоряним, але такого роду реконструкція поки що не можлива). Основний елемент свята - священна процесія збиралася біля Грота Чаклуна і біля Грота Чуринг - сховищ найстародавніших ритуальних написів на табличках. Траєкторію ЇЇ руху створював знак "А" - "вода". Потім процесія направлялась до Грота Кози й Грота Бика, вже потім ішла до Північного й Північне-Східного святилищ. Можливо її вихід був очікуваним біля плити з написом "Суд Води" неподалік річки Молочної. Річка, безперечно, відігравала виняткову роль у ритуальних дійствах, і сама "вода" могла бути саме водою ріки Молочної.
А. Кифішин після ретельного прочитання й вивчення написів із Гротів Кам'яної Могили, відзначає, що трохи пізніше, з кінця VII тис. до н. е. були оформлені інші святилища, відзначені знаками RI "текти" ("Суд, Води"?) або "Інанна", під якою ма-
лася на увазі можливо первісна водна богиня-змія. У праці Ф. Б. Я. Кейпера віднаходимо відповідності щодо припущень Кифішина: "...не може бути сумніву в тому, що danu - це термін, успадкований з індоіранської релігійної мови для означення "по-
току", перш за все первинних вод... з іншого боку, існує зв'язок між ембріогоніею й космогонією, ...ці сліди можна виявити у ведійській міфології, то це припустимо як результат макроскопічної проекції спогадів про пренатальне життя... цей висновок
стосується основної схеми даних міфів..." (Кейпер 1986)
На згадуваній жіночий статуетці з Чатал-Гююка окрім вказаних A-KUD та Ш, був і знак DAR. Можливо, на думку Кифішина, "Суд Води" належав до широко роз-повсюдженим давнім ритуалам, що мислився як космогонічний процес руйнування й творення Всесвіту (і людей) з хаотичної водної стихії (Кифішин 2001). Ці при-пущення російського вченого можна прокоментувати словами Ф. Б. Я. Кейпера про "примітний паралелізм між зачаттям й ембріональним станом людської істоти, з одного боку, і генезисом космосу, як це було розказано в індійському космогонічному міфі, який до певної міри можна прочитати як легенду про космічну овуляцію й за-чаття, - з іншої... і макрокосмічну проекцію в космогонічний міф..." (Кейпер 1985:145).
Згадуються в прочитаних написах Кам'яної Могили Бог - творець Енліль Кургаль, який в слов'янській традиції зберігається як Лель, та описані його мандри;
місячний бог Ензу, який передував шумерському Сину; володар "Ану" - "володар
зернин душ", "Ібаз" - земний представник Енліля, що мав титул "великого судді"
(tar-gal), винахідник першої колісниці богів, на "Суді Води" "душу у воду не проли-
вав", а зберігав життя засудженим.
У святщшщі Грота Бика здійснювався ритуал відродження померлих бого-царів. А можливо згадувані "зернини душ" це як раз земний аналог "небесного" первня "зернин світового духу", про який ми вже мали змогу дізнатися з дослідження С. Сухоноса (Сухонос 2000). А. Кифішин відзначає, що передіснування, тобто прена-тальне буття душі, що проходить цикл відродження, включало три необхідних ком-поненти: "сім 'я" або "воду" (шумер. А), "зерно" (se) і "душу" (zi). Вони фігурують у різних комбінаціях, але їх зміст нам залишається допоки не ясним ... Інанна як "діва-мати" відігравала величезну роль в протошумерський час, ніж у Шумері другої поло-вини Ш тис. до н.е. Але її зв'язок з образом змія допоки мені не зовсім зрозумілий" (Кифішин 2001:626). Доречно з цього приводу знов згадати працю Ф. Б. Я. Кейпера "Космогонія та зачаття" й дозволити собі припущення щодо зв'яз-ку образу Інанни і змія в контексті генеральної ідеї названої праці.
Якщо прийняти такий феномен, тоді написи святилища Кам'яної Могили набу-вають значення першого у світі писемного взірця, який існує на найвищому космічному рівні. Святилище як ритуально - культовий комплекс відображає всі рівні, що відповідають макрокосмічній проекції зв'язку ембріогонії й зачаття.
На думку М. Еліаде, "храм - місце, в найвищій мірі священне, - має свій не-бесний прототип, так само як і міста. Взірець не просто передує земному будуван-ню - він розташований в ідеальному (небесному) "краї", що знаходиться у вічності". Так само як і святилища, позаземні прототипи мають гори, ріки, поселення (Вороб-йов 2002). Вони відповідають міфологічній моделі: всі дикі, природні території уподібнюються до Хаосу, що тотожне неподільному Хаосу, субстанції без форми, існуючої до Творення. Тому, проникнення на будь-яку невпорядковану територію передбачає здійснення ритуалу (обряду), що символічно відтворює акт Творення - незаснований простір спочатку "космізується", а вже потім використовується (засе-ляється тощо). Еліаде привертає увагу до значення ритуалу для засвоєння просто-ру людиною, наголошуючи, що оточуючий людину світ, окультурений руками лю-дини, виявляється справжнім у тій мірі, в якій він відповідає позаземному прототи-пу. Ідеться не тільки про храми, міста, поселення, але й про край, де живе людина, про ріки, поля, що дають їй їжу. Ці зауваження повністю відповідають сприйняттю Кам'яної Могили як ритуально-культового комплексу.
А. Кифішин віднайшов фантастичні відповідності в написах панно № 7/А: загальний фон написів виявився ніби географічним макетом рельєфу місцини, в якій протікало багато "річок". Вивчення різних джерел (в тому числі й з шумерських
кам'яних бібліотек) дозволили вченому віднайти феноменальну аналогію, за якою 32 річки - 16 західних і 16 східних мають своїх намісників: 16 західних річок очолює "великий витязь Енліля" - Нінгурсу, а 16 східних - Гільгамеш, "звичайний витязь Енліля". Сам феномен цього явища вчений убачає перш за все у доволі великій близькості їх із реальним ландшафтом України, називаючи його "любопытным натуральным феноменом", що виступає в якості зовнішнього оформлення письмового
знаку (Кифішин 2001). Через прочитання текстів Кам'яної Могили, які мають суто ритуальне спрямування, вчений висунув гіпотезу, що весь архів Кам'яної Могили скоріш за все виявлявся архівом ритуальних цінностей (а не господарчих, напри-
клад) із найдавніших часів (XL тис. до н. е.), про що свідчить значна кількість священних табличок - чуринг. Саме ними започатковується традиція літописів Кам'яної Могили, бо вони слугували в якості парадигматичних взірців для панно й
гротів як найдавніші і, головне, найсвятіші.
Ближній аналог кам'яномогильському письму був віднайдений в написах на пеплосі (покрові) однієї із рельєфних фігур богинь у легендарному Чатал-Гююці - святилищі 23 шару VII (Mellart 1963, 1967). Цей пам'ятник Дж. Меллаартом дато-ваний біля 6200 до н. е., що засвідчує зв'язок між двома такими видатними пам'ят-ками культури, як анатолійський Чатал-Гююк і приазовська Кам'яна Могила. З ча-сом були віднайдеш й прочитані таблички з Горбунівського торф'яника Зауралля, північно-східного Прикаспію, котрі за визначенням мовознавців так само належать до того самого ареалу писемності Кам'яної Могили. Писемність Кам'яної Могили виявляє собою найдавніший, винятково архаїчний варіант протописемності (Кифішин 2000). Докладне висвітлення цих новітніх даних у поєднанні з наукови-ми розвідками М. Еліаде дає всі підстави для визначення святилища Кам'яна Мо-гила епіфеноменом, що має значення пупа землі або або тієї точки, де починається Творення. М. Еліаде наводить космогонічну традицію, за якою Бог створив Світ, подібний до ембріона. Усе, що подібне ембріону, виростає з пупа, а потім світ розростається на всі сторони. Згідно з "Рігведою" Всесвіт бере початок із центральної точки, а створення людини, повторення космогонії, так само відбулося у
певній центральній точці, у Центрі Світу. В Месопотамії вважали, що людина була створена в місці, що називається "пуп землі", "із UZU (плоть), SAR (нитка, що з'єднує), КІ (земля, місце), там, де знаходиться Dur-an-ki, "нитка, що з'єднує,між Землею й Небом" (Еліаде 1998:31).
Давня концепція храму як imago mundi відтворює ідею, за якою святилище відтворює сутність Всесвіту, повною мірою відповідає святилищу Кам'яна Могила як ритуально - культового комплексу.
Однак, справжньою сенсацією в науковому світі стало прочитання текстової інформації на "пешюсах" богинь, у розписах стін і на ритуальних статуетках із ча-тал-гююкського храму в Центральній Анатолії, на рівнинній місцині неподалік від солоного озера. Кам'яна Могила знаходиться в Приазов'ї, неподалік від Сивашу. Близькість ритуальних ідей цих двох "писемних" центрів стародавнього світу зму-шує задуматись над характером і причинах їхніх зв'язків. Дев'ять надписів, що розміщені на покриві - пеплосі богині - рожаниці зі святилища № 23 шару VII, поєднуються з низкою текстів Кам'яної Могили.
Покрив Богині - рожаниці "витканий" за висловом А. Кифішина візерунками - написами, котрі знаходилися в певній послідовності - від пупа богині, виділеного широкими концентричними кільцями та означеного легким рельєфом. Дж. Ме-лаарт вважав богиню вагітною, хоча на одному з більш пізніх шарів була помічена на її грудях ручка дитини. Написи були спрямовані від її шиї до пупа. У процесі роботи над розшифруванням слів ученим були прочитані імена Богині Іванни: іпаппа = RI - "Мати Благої Країни" , Богині Гатумдуг, назва самої країни - "eden". Однак, цікавим виявляється факт порівняння написів із чатал-гююкської бо-гині з написами писемності культур Кереш і Тордаш, які датовані археологами пер-шою половиною V тис. до н.е., а також з написами з Кам'яної Могили. Кифішин пи-ше: "було дуже важливим те, що на Кам 'яній Могилі мені доволі часто зустрічались подібні синтагми... Була сформульована робоча гіпотеза, за якою чатал-гююкські на-писи повинні були читатися проти часової стрілки і що вони якимось чином пов 'язані з кам'яномогильними, оскільки між ними має місце велика подібність й смислова спорідненість" (Кифішин 2001).
Результатом роботи над чатал-гююкськими написами стало прочитання назви країни та її богині: "Інанна зі Степу - Благої землі, Мати Країни Благої...", а також відзначається явна ритуальна конфігурація. Це імена Інанна, Енліль, Ану та Уту, що на думку Кифішина відображає дуже давній чотирикутник.
Ритуальна сутність деяких ритуальних дій, тріадного розміщення предметів, за-лишаються незрозумілими внаслідок їхньої належності до найархаїчніших шарів мислення. Симетричні, дзеркальні та перехресні протиставлення, образні фігури, складеними з ритуальних імен і поняттями особливої важливості - необхідні для розуміння специфіки чатал-гююкського тексту. Його написи не є аморфною масою, однак, напроти, становлять відбір особливих формул, запозичених, ймовірно, з ду-же давньої традиції і сформованих у стійкий, внутрішньо завершений каркас. Цей каркас моделі всесвіту, яким його бачили люди тієї епохи, і головний стрижень її функціонування полягав у постійному перетворенні смерті в життя, в удосконалюванні найголовнішого "ритуалу переходу", що й було відображено в іконографії богині, що народжує" (Кифішин 2001:487). Тобто Богиня символізує собою "міф про творення первинного світу, що має тенденцію до постійного відтво-рення в ритуалі" (Кейпер 1986:123). Графічне прочитання плану основних святи-лищ читається як Інанна. Тож винятковість феномена зображення Богині з Ча-тал-Гююку полягає в тому, що її вигляд в образі богині - рожаниці передає образ самого святилища Кам'яної Могили, макрокосмічна проекція "небесної" й "земної" богинь. Послідовність написів на її пеплосі відповідає розміщенню Гротів. Зобра-ження спіралі в її пупі - центрі співпадає з місцем вівтаря, під яким розміщується вертикальна камера глибиною 18 м. Саме через цей отвір з-під вівтаря із землі вихо-дить стовп позитивно зарядженої енергії. Відомо, що і в наш час до вівтаря ("пупа") здійснюють паломництва вищі духовні особи Тибету.
Таким чином, розглянуті факти дозволяють визначити святилище Кам'яної Мо-гили єдиним в своєму роді природним феноменом, в якому представлені за класич-ною схемою всі можливі феноменальні ієрархічні рівні інформації Всесвіту, котрі освоїла людина від миті свого народження Людиною Розумною.
За схемою А. Кифішина зародки сакральної писемності могли з'явитися 37 ти-сяч років тому, коли формувався прототип сучасної людини. Тоді у наших предків була особлива культура - культура мисливців на мамонтів. Коли людей ставало все більше, а здобичі все менше, мисливці покинули обжиті печери на території сучас-ної Франції, Іспанії, Алтаю і рушили туди, де мамонтів було ще вдосталь.
Уперше ієрознак Аратта зображений на мамонтовій кістці з пізньопалеолітич-ної стоянки Межиріч (Кифішин 2001). Може бути, що з найдавніших часів Арат-та означувала священний "порядок", "устрій", "закон" і, відповідно, ієропроекцію й локалізацію дії самого "Священного Закону" на Землю в цілому. А вже пізніше, наприклад, в епоху Трипільської цивілізації, його дія переноситься відповідно, і на назву ландшафту й поселень на ній. Адже відомо декілька "Аратт", навколо чого й точаться запеклі дискусії. Якщо ж припустити, що вперше ієропроекція "Священно-го Закону" - Аратта" відбулася на ландшафті давньої України, засвідчена палео-знаком Аратта з Межиріча, то подальший розвиток й еволюція Знань у відповідності до "Священного Закону" могла оформитись в традицію "Священного Закону", одною з яскравих часток якої є відома Трипільська культура. Розширення дії "Священного Закону" відбувалося просторово і тоді на тих територіях, населен-ня яких сповідувало й жило за ним, мабуть, і отримували "дозвіл" на знак Аратта. Володіння священним знаком означало життя (усі види людської діяльності) за "Священним Законом", бути причетними до реальності трансцендентної, невидимої, коли кожне земне поняття наділяється ідеєю "закону", має свою трансцендентну не-бесну модель, засновану на космічних законах: tao, artha, rta, tzedek, themis тощо (Еліаде 1998:53). Відомо, наприклад, що "міста мають свої божественні прототипи, ...взірець передує земному будівництву - він знаходиться в ідеальному (небесному) "краї", що знаходиться у вічності". Так, К. Керен'ї детально аналізує принцип будівництва "Риму", акцентуючи на тому, що "заснування міст, які були побудовані в періоди, які ще знали живу міфологію, і які претендували на те, щоби бути взірця-ми космосу..." (Керен'ї 1996). Український археолог М. Шмаглій також досліджував величезні протоміста у вигляді "кола", "овалу" на ландшафті, який входив у сакраль-ний простір Аратта Трипільської цивілізації (Шмаглій 2001). Варто назвати й еніологічні дослідження давніх поселень В. Воробйова (Воробйов 2002).
У роботі А. Кифішина "Введение в храм" був представлений переклад однієї з табличок, віднайдених на території ареалу Аріушд - Кукутень - Трипілля V тис. до н. е. (Балкано - Карпатський регіон), текст якої дослідник прокоментував так: "Аратта, з якої себе Шумер виводив - це, напевно, так звана Трипільська ар-хеологічна культура" (Кифішин 1990). З часом учений значно поглибив знання про міфічну Аратту, прочитавши міфоритуальну топоніміку України, карта якої до цього часу зберігає реліктові "системи дарів бога".
Існує думка про хронологічну спорідненість Трипільської археологічної куль-тури - країни Аратта з "Золотим Віком" людства. Ця міфічна країна розміщувала між Південним Бугом, Россю, Синюхою і доходила до Дніпра. Системою устрою середо-вища осілих ранньохліборобських племен цієї країни були села, котрі гуртувались навколо міста, які пізніше в Шумері отримали назву уру, у Греції - поліс, у слов'ян - весь, город. Ця система проіснувала на території України до IX-XI століть н. е. на землях сучасної Черкащини, яку можна визнати своєрідним центром Трипільської археологічної культури. Дослідженнями доведено, що в середині IV тис. до н. е. внаслідок геологічних катаклізмів утворилася Боспорська протока, і вода Середзем-ного моря та океану заюшили в Чорне море, затопивши сушу на відстані 300 км. Мешканцям довелося переселятися й освоювати багнища Месопотамії. Так прозаїчно й відбулось виокремлення Шумеру від країни Аратти. Однак жителі Шумеру завжди пам'ятали свою міфічну прабатьківщину, яка створена була за небесним взірцем - прототипом і яка жила за тим небесним каноном. Головним свідченням цієї священної пам'яті залишається зображення святилища у вигляді Богині - Праматері Світу - Інанни в храмі Чатал-Гююка, назва якої на її пеплосі складається копіюванням у певній послідовності планів назв основних святилищ - гротів Кам'яної Могили.
Аналіз археологічних матеріалів, віднайдених за останні 100 років у землях, на яких у свій час змінювались різні культури, засвідчує глибинні знання народів про устрій Всесвіту, закони його розвитку й виникнення в ньому життя. До сказаного варто додати, що в останні десятиліття з'явилося чимало цікавих міждисциплінар-них досліджень, які, власне, підтверджують лінгвістичні дослідження А. Г. Кифіши-на. Так, перш за все слід згадати концепцію геокристалу Гончарова-Макарова-Мо-розова, яка виявилась відправною для багатьох напрямків пошуку зв'язку між гео-активними зонами Землі, життєдіяльністю людини й виникненням осередків давніх цивілізацій (Гончаров-Макаров-Морозов 1981; 1982). Російські геофізики С. Єрмаков та Т. Фамінська висунули припущення, що геоактивні зони (вони ж - "особливі місця", вони ж - місця Сили) насправді служать чи то посередниками, чи то ланкою, що зв'язує між різноманітними силовими структурами. "Аномальні" енергетичні потоки, виявлені в геоактивних зонах усіх видів й типів, відслідкову-ються не тільки на поверхні й поблизу неї, але й поширюються по вертикалі, утво-рюючи своєрідні "стовпи" й "стіни", частіше за все невидимі, але можуть бути вияв-лені. На прикладі вивчення мегалітів Арменії, вчені переконалися на власному досвіді в існуванні вертикальних потоків випромінювання: "Складається враження, що потоки ці мають складну вихорну структуру, а напрямок току енергії в них змінюється в залежності від фази Місяця: на зростаючий - догори, на старий - до-низу. Вихори або потоки енергії ніби "обвивають" мегаліт по спіралі. Якщо звільни-тися від думок й звільнити розум й доторкнутися долонями до каменів на певній ви-соті, то "сила" потягне руки (і все тіло) в ту чи іншу сторону - у напрямку току енергії. Такі потоки, на думку Т. Грейвса, існують не тільки на окремих каменях, але
й на стінах старих церков, збудованих у "правильних місцях" (Єрмаков, Фамінська 2001:171). Тож, все сказане правомірне по відношенню до феномену Кам'яної Мо-гили," реліктовість якої влучно помічена А. Г. Кифішиним. Ясна річ, енергетичний канал Святилища "вписаний" певним чином в енергосилову систему Землі, який ви-являється вторинним й вписується в якусь дещо більш широку й загальну систему. Ця система чинить вплив, що упорядковує й структурує, на світ, виявляючись мож-ливо, універсальним формоутворюючим фактором. Учені схильні до думки, що ця система не що інше, як система енерго-інформаційного обміну Землі, невід'ємною якістю якої є спроможність до передачі інформації! Таким чином, все те, що зафіксоване у Кам'яній Могилі - наслідок первинної психотроніки, про що буде у наступних лекціях.


Література для поглибленого вивчення матеріалу лекції:


Воробьев В. В. Геокосмизм эниологической архитектуры в наследии предков
// Материалы IV Международного конгресса "Эниология XXI века". - . ...
Одесса, 2002.
Кейпер Ф. Б. Я. Труды по ведийской мифологии. - М., 1986. .
Ермаков С. Э., Т. В. Фаминская. Тайны Живой Земли. - М., 2001.
Кереньи К., Юнг К. Г. Введение в сущность мифологии // Юнг К. Г. Душа и миф:
шесть архетипов. - К., 1996.
Кикешев Н. И. Синдоарии // Национальная безопасность и геополитика России.
№ 10-11, 2002.
Кифишин А. Г. Геноструктура догреческого и древнегреческого мифа
// Образ-смысл в античной культуре. - М., 1990
Кифишин А. Г. Введение в храм. Опыт реконструкции шумеро-вавилонского
мифоритуала // Введение в храм. - М., 1998.
Кифишин А. Г. "Страшный гнев" богов и "исход народа". К реконструкции
одного ритуального мифа // Жертвоприношение: Ритуал в культуре и
искусстве от древности до наших дней. - М., 2000.
Кифишин А. Г. Древнее святилище Каменная Могила. Опыт дешифровки
протошумерского архива XII-III тыс. до н.э. Том 1. - К., 2001.
Сухонос С. Масштабная Гармония Вселенной. - М., 2000. ,
Шилов Ю. О. Велесова Книга та актуальність давніх вчень. - К., 2001.
Шилов Ю. О. Джерела витоків української етнокультури XIX тис. до н. е. -
II н. е. - К, 2002.
Шмаглгй М. М. Великі трипільські поселення і проблема ранніх форм урбанізації. -
к, 2001.
Элиаде М. Миф о вечном возвращении: Архетипы и повторяемость. - СПб., 1998.